Ви давно спостерігали всипане зорями небо? Виберіть трохи часу в зоряну ніч, візьміть своїх діточок а чи може і онуків, і вируште кудись в місцевість, де не досягає людське світло. Наприклад в місце, оточене горами або лісом. Ви не пожалкуєте! Підніміть свої голови і хоч деякий час пильно поспостерігайте небо. Сяйво далеких зірок прониже ваше єство, указуючи і на велич і славу Творця Всесвіту і на близість Його до вас!
Швидко плине час. Швидко міняються і погляди людські. Пам’ятаєте радянські гасла?
«Человек- царь природы!». «Повернем реки вспять!». «Покорим Веленную!». На сьогодні тільки сліпі по своїй волі не розуміють- даруване людині Творцем призвання творити, людство, викинувши з сердець Бога, тим самим перетворило в призвання нищіти. До чого
«доцарювалось» людство, що доброго додало до Божого творіння, до природи? Червону книгу? Солончаки Каракалпакії (ось де невидумані жахи, авторам фільмів жахів таке і не снилось!)? Озонові отвори? Глобальне потепління? В Запорізьких степах сьогодні зустріти зайця- це вже ціла пригода...
Але слава Богу! Іще є на планеті легкодоступні куточки дикої природи!
Говорять, що раки живуть лиш в чистих, іще не занепащенних завдяки людському розумові водоймищах. Почувши звістку, що в високогірному озері неподалеку можливо вночі наблюдать раків, які «трохи не на берег лізуть», чоловіча частина українського населення табору відправилась ввечері наблюдать це явище. В таборі залишились лиш жінки і діти.
В той час, поки чоловіки милувались раками і зоряним небом, до табору завітав хазяїн цих місць- величезний ведмідь. Мабуть, також вирішив помилуватись чимось диким- наприклад, беззахисними людьми. І себе показать, звісно. Він раптово появився в в сполохах вогнища на
другому березі вузенької, кілька метрів завширшки гірської річечки. Вибрав собі удобну позу спостерігача і приліг. Йому нічого, він тут хазяїн, він ведмідь. А ось гостям стало не до жартів- це не цирк і не зоопарк. Хтось кинувся до сусідів- чоловіків, американців, з проханням захисту. Ті пообіцяли, але раптом, в кілька секунд хутко зникли в своєму мобіл хомі. Більше в той вечер їх не бачили. Семирічна Анечка Ковальова почала плакати: «Мамо, я хочу на небо!». Хтось чи з книжок, чи з власного досвіду зрозумів: на цей час найкраща зброя проти ведмедя- це жіночо-дитячий галас. Похватали хто ополоника і сковороду, хто миску і ложку, хто каструлю і ножа і зчинили зі страхом і криком страшенний галас. Бідолага вемідь не витримав такого натиску. Зрозумівши, що крім тиску на вуха від цього чудернацького товариства не дочекаєшся нічого, піднявся, кілька разів недружелюбно рикнув і поважно зник у темних хащах.
Це була четверта, остання ніч церковного кемпу української баптистської церкви Лос Анджелесу. Назавтра всі учасники кемпу, повні вражень від красот дикої природи, благополучно досягнувши до своїх домівок в простоті сердець дякували Богу за повне Його благословіння в проведенні кемпу 2007 в Йосеміті парку.
А найбільше довір’я небу прокричала маленька дівчинка...
Господи, вразуми наші серця мати любов до Тебе, хоч трішечки схожу на Твою до нас..
Павло Сургай, м. Лос Анжелес.
Комментарий автора: КЕМП- виїзд на дику природу на декілька днів. Проведення літніх кемпів є в традиції слов'янських баптистських церквів тихоокеанського узбережжя США.
МОБІЛ-ХОМ- будиночок на базі автомобіля з туалетом, душем, кухнею та спальнею.
Павел Сургай,
Лос Анджелес, США
Принял Господа Иисуса Христа своим Спасителем и был крещен по вере в Него в 2004 году. Посещаю Славянскую Евангельскую Церковь в Монтебелло. Важнейшей жизненной задачей считаю необходимость нести слово о Боге живом, о Жизни- не знающим счастья с Богом. e-mail автора:votpasha@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 5409 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 3,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Красивое произведение и свидетельство любви Бога нашего.
Надія
2008-08-07 04:23:05
Слава Богу.Цікаво,гарно,але в українській мові немає "набюдать", а є
"спостерігати"."Нищіть"- через "і",це наказ, "нищить"- (уничтожает)через "и".
Хвала Господу милосердному, що Він часто через діточок вчить нас, дорослих. Творчих успіхів Вам і наснаги в служінні Богові.
Реальность - Андрей Скворцов Я специально не уточняю в самом начале кто именно "он", жил. Лес жил своей внутренней жизнью под кистью и в воображении мастера. И мастер жил каждой травинкой, и тёплым лучом своего мира. Их жизнь была в единстве и гармонии. Это просто была ЖИЗНЬ. Ни та, ни эта, просто жизнь в некой иной для нас реальности. Эта жизнь была за тонкой гранью воображения художника, и, пока он находился внутри, она была реальна и осязаема. Даже мы, читая описание леса, если имеем достаточно воображения и эмоциональности можем проникнуть на мгновение за эту грань.
История в своём завершении забывает об этой жизни. Её будто и не было. Она испарилась под взглядом оценщика картин и превратилась в работу. Мастер не мог возвратиться не к работе, - он не мог вернуть прежнее присутствие жизни. Смерть произвёл СУД. Мастер превратился в оценщика подобно тому, как жизнь и гармония с Богом были нарушены в Эдеме посредством суда. Адам и Ева действительно умерли в тот самый день, когда "открылись глаза их". Непослушание не было причиной грехопадения. Суд стал причиной непослушания.
И ещё одна грань того же. В этой истории описывается надмение. Надмение не как характеристика, а как глагол. Как выход из единства и гармонии, и постановка себя над и вне оцениваемого объекта. Надмение и суд есть сущность грехопадения!
Пасторы в ошейнике дьявола - Николай Погребняк В книге рассказывается, с какой целью Западные религиозные организации тратят сотни тысяч долларов на создание своих реабилитационных центров для наркоманов на базе российских протестантских церквей, и о пасторах, ради их денег ставших \"Иванами, родства не помнящими\".
